Памір, Хафіз і електрогітара: звук Далера Назарова

Памір, високогірний схід Таджикистану, лишається одним із найсамобутніших музичних регіонів Центральної Азії. За описом Інституту ісмаїлітських досліджень, тут співають про красу гір, про кохання й про відданість імамові. Акомпанують рубаб, танбур, сетар і ней, поруч звучать дойра, гітара та акордеон. Інститут вважає таке поєднання інструментів особливістю регіону. Релігійні вірші мадох виконують під рубаб або танбур і щонайменше один даф, рамковий барабан.

Далер Назаров виріс у Душанбе, у родині міністра культури, але рідною мовою називає памірську. Англійська Вікіпедія зараховує його до музикантів Гірсько-Бадахшанської автономної області. Соліст гурту «Шамс» Нобовар Чанорів каже, що Назаров заснував власну школу сучасної музики: молоді таджицькі виконавці переймають її як «бадахшанський стиль» або «школу Далера». За описом «Азія-Плюс», його впізнаваний стиль склався, коли він зібрав музикантів, захоплених фольклором: народні мотиви зустрілися з авторською музикою, а національні інструменти з електронними.

У 1980-ті його крок у цій традиції виглядав зухвало. Він узяв «Турки шерозі» на вірші Хафіза, поета XIV століття, і зіграв її в рок-манері, з гітарою замість звичних для естради акордеона й таблака. Частина публіки опиралася. Пісня попри це принесла йому славу по всій республіці й лишилася в репертуарі. Експерт Зеваршо, якого цитує Радіо Озоді, зазначає, що Назаров багато працює над собою, ретельно готується до кожного концерту й іноді місяцями пише одну пісню. На московському концерті 2016 року Назаров виконав нову пісню «Ей дил» на вірші того самого Хафіза.

Від 2000-х він виступає рідко й займається передусім дослідженням: збирає фольклор, систематизує його, експериментує. «Азія-Плюс» описує результат як великі вокально-інструментальні поеми, де філософська поезія суфійських класиків звучить у діалозі з даф, танбуром, ситаром, ней і флейтою. На тому самому московському концерті це було чутно буквально. Шавкмамад Пулодов заспівав маддо, суфійські пісні, а Андрій Танзю весь вечір грав на рамковому барабані.

Про межу між традицією й обробкою Назаров говорить визначено. Народну музику не можна переробити до кінця, її основа недоторкана. До неї можна обережно додавати елементи інших стилів, але лише тому, хто розуміє її суть. Музика в нього народжується там, де він опиняється, а опорою лишаються Таджикистан і Памір.

Автор «Азія-Плюс» пов'язує вплив цього підходу з етно-попом Центральної Азії, Афганістану, Ірану та Росії. Афіша ташкентського концерту описує його програму як поєднання класичної перської поезії з музикою Паміру, давньої традиції із сучасним звучанням.