Енвер Ізмайлов: від весіль у Фергані до Гран-прі в Лозанні

Енвер Ізмайлов народився 12 червня 1955 року у Фергані, в Узбекистані, у родині кримських татар, яких депортували з Криму. Гітару він узяв до рук років у п'ятнадцять і вчився сам. У Ферганському музичному училищі він займався на фаготі, а до того, як музика стала професією, працював газозварником. Автор вкладки до його альбому 1999 року пише, що справжньою школою стали сольні виступи на сільських весіллях в Узбекистані.

Починав Ізмайлов в аматорському ансамблі, потім грав у джазовому ансамблі «Сато» під керівництвом Л. Атабекова. З ним він виступав на джазових фестивалях у Ташкенті 1981 року та у Фергані 1984-го, пізніше їздив до Ашгабата, Москви й Таллінна. «Сато» записав дві платівки, перша з них, «Efsane», вийшла 1986 року. Приблизно тоді ж, на початку 1980-х, Ізмайлов виробив техніку дворучного тепінгу.

Наприкінці 1980-х він переїхав до Криму. За даними Енциклопедії сучасної України, від 1988 року він жив там і викладав музику в Джанкої. 1990-го він закінчив Ташкентський інститут культури (його педагогом був С. Аліїв) і зіграв сольну програму на джазовому фестивалі в Таллінні. Відтоді Ізмайлов виступає здебільшого як соліст. Автор вкладки до «Minaret» додає, що він живе в кримському селі й почувається там удома.

За кордоном його вперше почули в квітні 1993 року на фестивалі Vossa Jazz у Норвегії. За словами того самого автора, норвезька преса порівняла його з Пако де Лусією та Джоном Маклафліном. Далі були гастролі у Франції, Швейцарії, Німеччині та Скандинавії. 1995 року Ізмайлов здобув Гран-прі на першому Міжнародному конкурсі гітаристів Європи в Лозанні. Того ж року українські музичні критики визнали його музикантом року.

Тоді ж він зібрав тріо «Minaret»: Рустем Барі грав на перкусії, Наркет Рамазанов на саксофоні, кларнеті та флейті. Альбом із такою назвою гурт записав у Києві 1998 року, він вийшов на Boheme Music 1999-го. Згодом каталог поповнили «River of Time» (2008), а також «Meganom», «Silk Road» і «The Storm» (усі 2012). Енциклопедія сучасної України налічує в нього понад тридцять компакт-дисків. У каталогах і на стрімінгу ім'я трапляється у варіантах Izmaylov, Izmailov та İzmaylov, тож під час пошуку записів варто перевіряти всі три.

Від 2000 року Ізмайлов працював у Кримськотатарському музично-драматичному театрі, від 2002-го виступає разом із донькою, співачкою Л. Ізмайловою. 2009 року йому присвоїли звання Народного артиста України. Про нього зняли документальні фільми «З найкращими побажаннями! Енвер» (2005, режисерка В. Мельникова) та «Повітря дому» (2009, режисерка Н. Фірсич).